ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ В ДНЗ
ЯК ВИХОВАТИ ПАТРІОТА В СІМ'Ї
Поняття патріотизму у всіх викликає досить змішані почуття й емоції. Для одних — це дуже важливо, для інших — нічого особливого, треті — не мають уявлення, про що йдеться. Але все ж для багатьох постає обов'язковим бути самому патріотом, і так само виховати своїх дітей.
Найпоширеніша асоціація про людину-патріота — це людина у формі, особливо у військовій. Для того щоб бути патріотом, не обов'язково бути військовозобов'язаним, носити форму і складати присягу на вірність Батьківщині. Патріотизм полягає в нашій поведінці, у повазі до предків, шануванні традицій, дотриманні свого як фізичного, так і морального здоров'я, створенні міцної сім'ї та вихованні дітей на тих самих засадах.
Почуття патріотизму є в душі у кожної людини, але необхідно його просто пробудити, зуміти достукатися і поставити правильні життєві пріоритети. Саме цим і повинні займатися батьки, які хочуть виховати патріота в сім'ї.
Але з чого почати? Існує кілька рекомендацій, що допоможуть знайти відповідь на питання: як виховати патріота в сім'ї.
Ми проживаємо в найкращій країні, інші країни нам заздрять...
Якщо ви щиро бажаєте виростити дитину патріотом, не висловлюйтеся у її присутності погано про країну, у якій ви живете. Адже Батьківщину, як і батьків, не обирають. І повірте, як би вам не здавалося, що десь краще, навряд чи це правда. У кожній країні є свої проблеми, свої труднощі, і з екрана телевізора нам їх ніхто не показує. Усі хочуть, щоб про них думали тільки добре. Тому не допускайте при дитині вираження великого невдоволення про вашу Батьківщину, говоріть більше позитивного. Але в той самий час не дуже прикрашайте ситуацію, учіть дитину бути ще й реалістом.
Обов'язково подорожуйте. Не потрібно відразу їхати закордон, і в рідній країні є низка місць, від яких просто дух захоплює. Та й навряд чи ви встигли скрізь побувати. Показуйте дитині наочно всю красу і захопливу історію рідних країв.
Пам'ятайте, що незабаром ваша дитина стане зовсім дорослою і зможе самостійно робити свої, вже дорослі висновки, і мати власну думку. І якщо з дитинства не закласти маленьке зернятко патріотизму, навряд чи воно потім зможе прорости.
ПРОСТО ПРО СКЛАДНЕ
Не забувайте і про те, яка багата подіями історія вашої Батьківщини. Найчастіше розповідайте дитині про подвиги у великих війнах, про перемоги і поразки, про правителів і навіть простих людей, які, за стільки століть, створили цю історію, а разом з нею і країну, у якій ви зараз живете. Тільки головне—зважайте на вік дитини, і говоріть зрозумілою їй мовою. Обов'язково відповідайте на всі її запитання, аналізуйте ситуації, які дитину зацікавили, робіть спільні висновки й обов'язково слухайте і приймайте думки вашої дитини. Нехай вони ще дитячі та наївні, але це перші її кроки до вміння самостійно робити висновки.
Історія, а точніше шанобливе ставлення до неї, а так само до предків, донесена вами до свідомості дитини, допоможе вам виховати патріота в сім'ї.
Культуру—в маси
Нехай вам абсолютно комфортно на улюбленому дивані та не хочеться нічого окрім як чашечки чаю і переглянути телевізор, підводьтеся і йдіть з дитиною до музею, на виставку, в ляльковий театр, на дитячий концерт. Культурний розвиток дитини з ранніх років є невід'ємною складовою зародження почуття патріотизму. Якщо ви разом відвідували такі заходи з раннього дитинства, то є велика гарантія того, що і далі, вже в старшому віці, у дитини не зникне інтерес продовжувати такі відвідування. Пам'ятайте, що зараз головним прикладом для наслідування є ви, тому не робіть так, щоб потім було прикро за втрачену можливість.
Більше позитиву!
Діти дуже чутливі до емоційного стану їх батьків: якщо вам погано, то дитина також погано почуватиметься. Тому, що б у житті не траплялося, намагайтеся налаштовувати себе на позитивну хвилю. Знаходьте позитив у будь- яких діях. Так ви не лише уникнете песимістичного настрою дитини, а й навчите її легше розв'язувати проблеми, не зневірюватися у жодній ситуації та так само завжди знаходити, чому радіти. Виховати патріота неможливо в атмосфері проблеми, поганого настрою і відсутності віри в майбутнє.
Підтримка
За бажання виховати патріота в сім'ї головне—підтримка. І йдеться про всебічну підтримку. Прагнення до патріотизму повинне бути не тільки у вас, але й у вашого партнера і близьких родичів. Живучи в такій атмосфері, дитина в майбутньому намагатиметься відтворити її вже в своїй сім'ї. Так само підтримуйте свого малюка в його поглядах, захопленнях, інтересах. Хваліть за успіхи і правильно зроблені висновки зі скоєних учинків. Пояснюйте дитині, чому ви вчиняєте стосовно неї або іншої людини саме так, а не інакше, і просіть, щоб вона аргументувала свої вчинки так само. Не зупиняйте її у прагненнях і позитивному настрої, звісно, якщо бажані дії їй не завдають шкоди. Навіть, якщо ви не бачите перспективи, усе одно намагайтеся проявити свою віру в дитину. А раптом у неї дійсно все вийде? Такі стосунки зроблять ваше спілкування більш близьким, дозволять заробити авторитет перед дитиною, а так само більше контролювати її дії.
Технології
Задля допомоги собі у вихованні патріота в сім'ї не ігноруйте результати праці вчених і техніків, використовуйте всі можливості, що нам надає сучасний рівень розвитку цієї галузі. Переглядайте наукові та документальні фільми, знаходьте цікаву інформацію, проводьте власні розслідування, обговорюйте побачене, радійте і переживайте разом з героями фільмів.
ЧИ ВАРТО ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ПОДІЇ В КРАЇНІ?
У цей важкий час, сповнений невизначеності та стресів, дітям необхідно повідомляти надійну інформацію і допомагати орієнтуватися у величезному потоці суперечливих відомостей та ідей. Ми намагаємося захистити своїх дітей від страшної інформації про події за вікном, але чи правильно це? Діти дуже швидко підхоплюють настрої дорослих та інтерпретуючи повторюють те, що бачать. Також діти ставлять безліч запитань.
Розмовляти про те, що відбувається в країні, з дітьми потрібно обов'язково. Вони живуть не у вакуумі. Вони чують розмови дорослих, інших дітей, новини по ТБ і радіо. Завжди, коли з'являється інформаційний вакуум, він заповнюється домислами. А поза інформаційним полем опинитися не має змоги.
Діти у віці6-7років дуже багато чого здатні розуміти. Важливі для батьків події в країні—це вагомий привід поговорити з ними про моральність, чесність, благородство. Ми рідко з дітьми про це говоримо.
Ще важливо чесно говорити з дітьми про свої погляди. Така розмова важливіша, ніж неупереджена оцінка. Чим більше ми розкриваємося перед дитиною, тим ближче ми одне до одного, налаштовуємося на одну хвилю.
Зараз потрібно розуміти, що емоції, які викликає нинішня ситуація у людей,—це безсилля, почуття незахищеності. Звідси виникає злість і лють. Батьки, які переживають це, можуть транслювати такі почуття на дітей. У першу чергу мами і татусі повинні працювати над собою, щоб від їхнього негативу не страждали діти.
Для дитини в будь-якій ситуації найважливішим є почуття захищеності. Батьки мусять подвійно намагатися передати ці відчуття дітям.
Не варто розмовляти на цю тему, якщо дитина не виявляє до неї інтерес. Також потрібно, щоб її розумовий розвиток був на достатньому рівні для розуміння того, що їй розповідають.
Ще хочеться відзначити, що часто ситуація порушує звичне життя дитини, навіть не порушуючи його. Що мається на увазі? Навіть у разі дотримання розкладу дня і всіх звичних ритуалів є напруження. Це напруження дорослих. Діти відчувають наше занепокоєння, відчувають, що розмови стали емоційнішими, ніж зазвичай.
Саме тому потрібно говорити. Адже ніщо так не лякає людину, як невизначеність. Діти з цим погано можуть упоратися.
Рано чи пізно, але розповідати дітям про війну доводиться всім батькам. Перше правило для батьків: розмова про війну з дитиною—це чесна і щира, адже діти вам довіряють.
Починаючи розмову про війну, спробуйте запитати у своєї дитини, як вона вважає, що таке війна. Дитина може поставити запитання: «Хто і чому нападає, а інші захищаються?».Тут добре почитати казку і на прикладі казкових героїв розповісти про війну.
Найцінніше, що можуть зробити батьки,—це донести до свідомості дитини, що мир краще за будь-яку війну. Відчувайте свою дитину: коли вона запитує вас про війну, революцію, її не завжди цікавить інформація. Найчастіше за цими запитаннями стоїть прохання: «Мамо, допоможи мені впоратися зі страхом, з тривогою, підтримай і захисти мене». Тому ваше основне завдання—дати дитині це відчуття безпеки і стабільності.
Звісно, краще би вам ніколи не довелося розповідати дитині про війну. Мирного неба вам!
ЯК РОЗПОВІСТИ ДІТЯМ ПРО ВІЙНУ
ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ
1.Проведіть експеримент. Спочатку запитайте у дитини, що для неї означає слово «війна». Зовсім маленькі діти, напевно, розкажуть про гру, дітипостаршеназвуть війною реальні події.
2.Ураховуйте, що розмова з дітьми про війну повинна бути, в першу чергу, чесною. Щирі, пропущені через саме серце слова, значно більше впливають. Адже дитина вірить батькам і близьким їй дорослим людям.
3.Розкажіть про те, що війна, на жаль, у житті громади—неминуче явище. Воювали, воюють і воювати будуть з абсолютно різних причин. У сучасному світі, зазвичай,—з політичних і економічних. Одні нападають і є загарбниками, інші—захищають своїх близьких, свою землю, країну. Поясніть, що на війні страждають усі.
4.На природне запитання про те, хто і чому нападає, краще пояснити, що всі люди різні, не буває, як у казках, тільки позитивних чи тільки негативних. Завжди є люди, які хочуть більшої влади, більшого багатства. А, отже, завжди будуть ті, хто нападає, і ті, хто захищається. І обом сторонам потрібна зброя. Можна розповісти про історію появи різного виду зброї.
5.Розкажіть про війну за допомогою оповідань про долі дітей воєнного часу. Дітям завжди цікаве життя їхніх однолітків у всі часи. Почитайте з дітьми вірші, перегляньте відповідні для дитячого сприйняття фільми.
6.Прочитайте з дитиною казку Сашка Чорного «Війна дзвонів», у якій письменник не тільки говорить про те, як часом через банальні випадки починається війна, і висловлює свою точку зору, але, що ще важливіше,—показує, як можна вийти зі стану конфлікту.
7.Але головне—ви повинні донести до дитини думку, що мир краще, ніж війна. Все, що нас оточує, людське життя, вся краса природи не повинні руйнуватися вибухами й автоматними чергами.
Діти, особливо хлопчики, часто грають у гру під кодовою назвою «Вой- нушка». Бігають з іграшковими автоматами, стріляють, ходять у розвідку. Пізніше грають у «віртуальну війну». Але війна—не гра, це смерть, кров, страждання. І щоб хоч трохи зменшити ймовірність майбутніх воєн, необхідно донести до дітей, що таке війна насправді.
Методичні рекомендації щодо оформлення національних куточків
Національний куточок у групі має бути розташований у світлому, зручному для огляду місці, бути візуально відокремленим від ігрових центрів. Експозиція національного куточка в групі не повинна бути перенавантаженою та застиглою, вона має змінюватися, поповнюватися. Важливим критерієм національного куточка є його естетичне оформлення.
Крім предметів, виробів національного мистецтва, що подані в пам'ятках нижче, в експозицію можна включати вироби, які виготовляли та використовували в народі відповідно до обрядових циклів (осіннього, зимового, весняного, літнього).
Наприклад:
осінній цикл: свято врожаю - кошик із фруктами, овочами;
зимовий цикл: Різдвяні свята - “зірка” з дерев'яної обичайки (обід сита, решета, бубна тощо) і тоненьких дощечок - семи шалівок, декорована кольоровим папером, стрічками; на стіл кладуть сіно, зерно, сніп-дідух (пропоновані рекомендації визначені у матеріалах А. Богуш).
весняний цикл “Свято першого жайворонка” - фігурки випечених із солоного тіста жайворонків та голубів; “Вербна неділя” - вербові гілочки, прикрашені квітами, стрічками тощо.
У національному куточку можна ставити букет з квітами (мак, чорнобривці, ромашки, барвінок, півонія, жоржина, ковила тощо).
Зміни в експозиції національного куточка можуть бути пов'язані із пізнавальною темою тижня з народознавства.
Наприклад:
Тема “Українська хата” - макет української хати; “Птахи-символи” — лелека-іграшка; “Криниця - оберіг українського народу” - макет криниці.
“Український віночок”, “Український одяг” - зразки віночків зі стрічками. Важливо зазначити, що віночки дівчата зберігали у скрині, не носили їх щодня, а вдягали на свята, тому бажано, щоб і в куточку його викладали або вивішували лише у святкові дні, а також протягом тематичного тижня ознайомлення дітей з національним одягом.
Також предмети експозиції можуть змінюватися залежно від тематики занять з образотворчого мистецтва. У старшій групі доцільно виділяти регіональні особливості народного одягу, мистецтва, знайомити з народними умільцями свого регіону.
Педагогам треба чітко розуміти, які посібники, матеріали зберігаються у шафах вихователя, який дидактичний матеріал необхідний для проведення занять, бесід тощо, а які вироби та посібники є експонатами національного куточка.
Важливо зазначити, що коли відбуваються зміни в експозиції національного куточка, то на це обов'язково треба звертати увагу дітей.
Вихователеві необхідно обговорити ці зміни з дітьми, пояснити, з чим вони пов'язані, детальніше розглянути нові предмети тощо. Такі спостереження та бесіди щодо змін в експозиції обов'язково плануються вихователем заздалегідь і фіксуються у перспективному та прописуються в календарному планах.
Пам'ятка
Національний куточок у молодшій групі
1. Ляльки - дівчинка і хлопчик - у національному вбранні.
2. Вироби народних промислів України:
• посуд: миска, полумисок, горщик, макітра, глечик, куманець, барильце, горнятко (посуд можна ставити на рушник-стирок, на святковий рушник у дні свят);
• іграшки;
• музичні дитячі народні інструменти — яворівські сопілка, дзиґа, свищики (різної форми);
• писанки (виставляють напередодні Великодніх свят).
• Альбом “Українські казки”, у якому розміщуються ілюстрації до народних казок (ілюстрації з казок поповнюються поступово).
• Макет подвір'я з українською хатою, спорудами для свійських тварин та фігурки тварин.
Виставляється по 1-2 предмети кожного виду виробу, протягом року змінюються на інші або змінюються на такі самі вироби, але з іншим розписом тощо.
5.Дидактичні ігри, наприклад, “Збери з частин ціле” (іграшки).
Пам'ятка
Національний куточок у середній групі
1. Ляльки - дівчинка і хлопчик - у національному вбранні.
• Вироби народних промислів України:
• посуд: миска, полумисок, горщик, макітра, глечик, куманець, барильце, горнятко (посуд можна ставити на рушник-стирок, на святковий рушник у дні свят);
• іграшки;
• музичні дитячі народні інструменти - яворівські сопілка, дзиґа, свищики;
• писанки (виставляють напередодні Великодніх свят).
Виставляється по 1-2 предмети кожного виду виробу, протягом року
змінюються на інші або змінюються на такі самі вироби, але з іншим розписом тощо.
• Альбом “Українські казки”, у якому розміщуються ілюстрації до народних казок (ілюстрації з казок поповнюються поступово).
• Дидактичні ігри (орієнтовний перелік): “Знайди за назвою український посуд”, “Збери з частин ціле” (розбилася таця, свищик-іграшка тощо) “Що зайве? (народні та сучасні народні інструменти; народний та сучасний одяг)
• Дидактичний фотоальбом “Наше місто - …. ”.
Пам'ятка
Національний куточок у старшій групі
1. Мапа України або її макет.
2. Ляльки - дівчинка і хлопчик - у національному вбранні.
3. Вироби народних промислів України: посуд: миска, полумисок, горщик, макітра, глечик, куманець, барильце, горнятко, таріль, таця (посуд можна ставити на рушник-стирок, на святковий рушник у дні свят);
іграшки;
музичні дитячі народні інструменти - яворівські сопілка, скрипка, свищик, дзига;
писанки (виставляють напередодні Великодніх свят).
Виставляється по 2-3 предмети кожного виду виробу, протягом року змінюються на інші або змінюються на такі самі вироби, але з іншим розписом тощо.
4. Дидактичний фотоальбом “Україна - наша держава”, “Київ - столиця України”, “Сміла - рідне місто”.
5. Альбом “Українські казки”, у якому розміщуються ілюстрації до народних казок, персонажі народних казок (ілюстрації з казок поповнюються поступово).
6. Дидактичні ігри (орієнтовний перелік): “Знайди за назвою український посуд”, “Збери із частин ціле” (розбилася таця, свищик-іграшка тощо), “Що зайве?” (народні та сучасні народні інструменти; вироби народних промислів), “Дорогами країни” (робота з мапою України) тощо.
У вихователів обов'язково повинні зберігатися у шафі тематичні папки або альбоми:
• “Державні символи України” (на звороті кожного символу надруковані орієнтовні бесіди з дітьми про цей символ);
• “Національні символи України” (хліб, рушник, віночок, калина тощо);
• “Визначні дати України” (ілюстрації, які відображають святкові події, можна виставляти у куточку напередодні святкування цих дат);
• “Митці України”;
• портрети Тараса Шевченка, Лесі Українки та інших (вивішуються у національному куточку в дні народження та вшанування пам'яті видатних діячів, прикрашаються рушником-покутником).
Коментарi